Хто автори гімну
Автором слів вважають Павла Чубинського, а музику написав Михайло Вербицький. За історичними описами, Вербицький був греко-католицьким священником і композитором. Обидва твори постали на початку 1860-х років, а сама пісня стала символом, який пережив кілька держав і заборон.
Як з’явився текст
За історичними описами, восени 1862 року Павло Чубинський написав текст «Ще не вмерла Україна» за пів години на вечірці у своєму домі. Поштовхом стала сербська патріотична пісня про царя Душана, яку співали сербські студенти Київського університету. Точну дату написання в межах осені 1862 року не називають.
Вірш дуже швидко поширився серед українофільських гуртків, щойно об’єднаних у Київську громаду. Невдовзі після цього, 20 жовтня 1862 року, шеф жандармів князь Долгоруков розпорядився вислати Чубинського на проживання в Архангельську губернію. Підставу заслання сформулювали так:
за шкідливий вплив на розум простолюду
Вперше текст вірша надрукували 1863 року у львівському журналі «Мета».
Музика Вербицького і перші виконання
Автограф Вербицького з варіантом для голосу у супроводі гітари зберігається у Львівській науковій бібліотеці імені В. Стефаника. 1863 року композитор сам уперше виконав пісню на сходинах організації «Громада» перемиських семінаристів.
25 грудня 1864 року Український театр у Львові відкрився постановкою оперети «Запорожці», у якій прозвучала «Ще не вмерла Україна» з переробленим текстом. Цю подію пізніше стали вважати першим публічним виконанням пісні, а 10 березня — святкувати як День Державного Гімну України.
Ноти для чотириголосого чоловічого хору вперше опублікували 1885 року у збірці «Кобзар» у Львові; її впорядкували Анатоль Вахнянин і Порфірій Бажанський. 1888 року пісня потрапила до «Руського співанику» Костя Панківського, який випустило видавництво «Просвіта».
Як змінювався текст
Під час еволюції тексту перший рядок «Ще не вмерла України і слава, і воля» набув вигляду «Ще не вмерла Україна, і слава, і воля». Змінилося й змістове наповнення пісні:
- зникли згадки про козацьких і гайдамацьких героїв, зокрема Наливайка, Залізняка, Тараса Трясила;
- видалено четвертий куплет про братні слов’янські народи, які вже за зброю взялися;
- з приспіву прибрано строфу «Гей-гей, браття миле, нумо братися за діло!».
Перший звуковий запис
У жовтні 1910 року у Кельні виконавець опери Модест Менцинський записав пісню на звукову доріжку у супроводі оркестру. Грамофонна платівка з першим записом вийшла на німецькому лейблі Deutsche Grammophon.
Шлях до офіційного статусу
1917 року пісню проголосили гімном Української Народної Республіки. Після проголошення незалежності УНР 22 січня 1918 року її уряд ухвалив «Ще не вмерла Україна» державним гімном. Уряд УНР в екзилі й надалі використовував її як національний гімн.
| Дата | Подія |
|---|---|
| 22 січня 1918 | уряд УНР ухвалив «Ще не вмерла Україна» державним гімном |
| 21 січня 1919 | під час Акту Злуки оркестр виконував національний гімн |
| 15 березня 1939 | пісню затвердили гімном Карпатської України |
| 30 червня 1941 | у Львові під час Акту відновлення Української Держави визнали державним гімном |
| 15 січня 1992 | ухвалена офіційна музична редакція |
| 6 березня 2003 | текст затверджено Законом України «Про Державний Гімн України» |
Карпатська Україна, автономна республіка у складі Чехословаччини, існувала протягом трьох місяців.
Заборона й повернення пісні
Після поразки у національно-визвольних змаганнях виконання гімну заборонили. У радянський період пісню остаточно заборонили як буржуазно-націоналістичну. Від створення СРСР до початку Другої світової війни СРСР та його республіки не мали офіційного гімну, а неформальним гімном країни спочатку був «Інтернаціонал». Після війни гімном Української РСР обрали пісню «Живи, Україно, прекрасна і сильна».
1989 року на фестивалі «Червона рута» «Ще не вмерла Україна» вперше публічно прозвучала після тривалої заборони. Після проголошення незалежності 24 серпня 1991 року її заспівали в залі Верховної Ради. Наступного року ухвалили офіційну музичну редакцію, а 2003 року закон затвердив текст.
Контекст: звідки традиція гімнів
Державний гімн — урочистий музичний чи музично-поетичний твір, що виконується під час громадських заходів. У Київській Русі роль гімну виконували бойові вигуки та пісні, які створювали патріотичний настрій перед битвами. У XVIII—XIX століттях традиційні пісні перетворилися на невіддільний символ держави, який відображав політичну єдність суспільства. Поштовхом до створення й поширення українських патріотичних композицій стали «Весна народів» 1848—49 років і революція в Австрійській імперії.
Питання й відповіді
Хто автор слів і музики гімну України?
Слова написав Павло Чубинський, музику — Михайло Вербицький.
Коли написано гімн?
У 1862—1863 роках. Текст Чубинський написав восени 1862 року, а 1863 року його надрукували у журналі «Мета», і того ж року Вербицький уперше виконав пісню на сходинах «Громади» перемиських семінаристів.
Чому заслали Павла Чубинського?
20 жовтня 1862 року шеф жандармів князь Долгоруков розпорядився вислати Чубинського в Архангельську губернію. Причиною назвали шкідливий вплив на розум простолюду.
Коли текст гімну затвердили законом?
6 березня 2003 року Законом України «Про Державний Гімн України». Офіційну музичну редакцію ухвалили раніше — 15 січня 1992 року.
Коли відзначають День Державного Гімну України?
Щорічно 10 березня. Цю дату пов’язують із відкриттям Українського театру у Львові 25 грудня 1864 року, коли в оперетті «Запорожці» виконали пісню; цю подію пізніше стали вважати першим публічним виконанням.
